ПРО СЕБЕ
Я – Таня, мені 38 років. Я гештальт-терапевтка та супервізорка. І мені дуже цікаві люди — з усією їхньою складністю, суперечливістю, досвідом і способами справлятися з життям.Я не сильно вірю в прості пояснення складних речей. Мені важливо розбиратися глибше: як формується те, якими ми стаємо, звідки беруться наші реакції та звичні способи будувати стосунки, чому ми іноді продовжуємо робити те, що завдає нам болю, навіть коли добре розуміємо це головою.У терапії ми можемо досліджувати ці повторювані сценарії, помічати, як вони працюють сьогодні, і поступово шукати інші способи, більше відповідні тій людині, якою ви є зараз.У роботі для мене важливі уважність, глибина і живий контакт. Я створюю простір, у якому можна говорити про складне, незручне, суперечливе без сорому, моралізаторства та оцінювання.Мені важливо не лише допомагати людині зрозуміти себе, а й підтримувати можливість поступово змінювати те, що вже не працює, зберігаючи повагу до власного темпу та досвіду.
ЯК Я ПРАЦЮЮ
Я працюю в гештальт-підході. У центрі моєї роботи — людина, її актуальне життя, стосунки, почуття, потреби та досвід, який сформував її спосіб бути з собою та іншими.
Мене особливо цікавить зв'язок між минулим і теперішнім: як досвід дитинства, стосунки з батьками, пережиті втрати, відкидання чи нестача близькості можуть продовжувати впливати на доросле життя.
Мені важливо не просто дати пораду, як поводитися інакше. Я хочу разом із клієнтом зрозуміти, чому саме зараз він живе так, як живе, і що заважає йому змінити те, що вже давно хочеться змінити.
З ЧИМ Я ПРАЦЮЮ
До терапії рідко приходять із красиво сформульованим запитом. Частіше з відчуттям, що щось у житті стало надто складним, болючим або вкотре повторюється по колу.
Я працюю з підлітками та дорослими, які переживають складні періоди у стосунках із собою та іншими. Коли важко зрозуміти власні почуття й бажання, відстояти свої кордони, витримати близькість або, навпаки, самотність. Коли одні й ті самі історії повторюються у різних стосунках, хоча дуже хочеться, щоб цього разу все було інакше.
Багато в моїй практиці роботи з підлітками. Дорослішання може бути непростим часом: змінюється тіло, стосунки з батьками, зростає значення однолітків, з’являються перші закоханості, розчарування, питання про себе і своє місце серед інших. Я працюю з труднощами соціалізації, самооцінкою та прийняттям себе, тривогою, депресивними станами, самопошкодженням, суїцидальними думками, проблемами з навчанням і мотивацією.
Окрема частина моєї роботи — батьки підлітків. Іноді дуже непросто залишатися поруч із дитиною, яка дорослішає, віддаляється, злиться, закривається або переживає те, до чого батьки просто не знають, як підійти. Тут часто доводиться разом шукати спосіб зберегти контакт і водночас дати підлітку простір для дорослішання.
З дорослими я працюю зі складнощами у близьких і партнерських стосунках, життєвими та віковими кризами, тривогою, депресивними станами, панічними атаками, переживанням розривів, самотності та великих змін у житті.До мене можна звернутися з клінічними запитами, я працюю в парі з психіатром.
Також я працюю з психотерапевтами як супервізорка — індивідуально та в групі. Допомагаю розбирати складні випадки, бачити те, що відбувається між терапевтом і клієнтом, витримувати професійні сумніви та поступово знаходити власний спосіб бути терапевтом.
ЯК УСЕ ПОЧАЛОСЯ
Мій інтерес до психології почався, коли мені було 15 років.
Якось я замовила в «Клубі сімейного дозвілля» книжку Фрейда «Тлумачення сновидінь». Насправді я думала, що замовляю сонник :)
Коли книжка прийшла, я почала її читати — і раптом виявилося, що мені неймовірно цікаво. Не стільки самі сни, скільки ідея, що за нашими словами, вчинками, фантазіями й навіть помилками може стояти щось більше, чого ми самі про себе не помічаємо.
Тому наступною я придбала ще одну книжку Фрейда «Психопатологія повсякденного життя», про обмовки, описки та інші маленькі «випадковості», які виявляються не такими вже й випадковими.
Так почався мій інтерес до психології.
Згодом я вступила до університету. І це вже був дуже свідомий вибір, мені було 20 років, і я точно знала, що хочу займатися психологією.
Моє власне дитинство було непростим. І, мабуть, тому психологія для мене ніколи не була просто професією, яку я одного дня обрала.
Вона стала частиною мого власного шляху становлення.
Спочатку я хотіла зрозуміти інших людей. Потім — себе. А згодом зрозуміла, що ці два процеси неможливо повністю розділити.
Можливо, саме тому мені досі так цікаво слухати людські історії. Я знаю, що за тим, що людина показує назовні, майже завжди є ще багато всього. І не все з цього ми одразу можемо побачити навіть у собі.
Саме для цього, як мені здається, і потрібна психотерапія — щоб поруч із кимось уважним поступово познайомитися із собою глибше.
ОСВІТА ТА ПРОФЕСІЙНИЙ ШЛЯХ
Я маю базову психологічну освіту (НДУ ім. Гоголя), післядипломне навчання і сертифікацію в напрямку гештальт-терапії. Акредитований терапевт, дійсний член НАГТУ.
Продовжую професійно розвиватися через додаткове навчання, особисту терапію та супервізію.
Маю більше 10 років професійного досвіду роботи з людьми.
Працюю як терапевтка та супервізорка.
Для мене навчання не закінчується отриманням диплома. Психотерапія — професія, у якій неможливо залишатися лише з тим, що ти колись вивчив. Тому я постійно поглиблюю свої знання і власне розуміння психотерапевтичного процесу.