Детальніше про спеціалізацію

ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ у ГЕШТАЛЬТ-ПІДХОДІ
Гештальт-підхід в цілому довго уникав теми розвитку (як теми “суб’єктивності” уникали гештальт-психологи при дослідженні процесів зорового сприйняття, побоюючись недостатньо якісно сепаруватися — як ми це кажемо сучасною мовою — від своїх попередників асоціаністів).

Гештальтисти спирались на більшу важливість звернення до подій “тут-і-тепер”, і “місце” теорії розвитку в гештальт-підході часто займають еклектичні і недостатньо вивірені уявлення, запозичені з різних теорій особистості, в першу чергу з психоаналізу (від якого гештальтисти, здається, теж намагалися аж занадто сепаруватися і перестаралися у тому сенсі, що теорія розвитку у гештальт-підході і на зараз виглядає сформованою недостатньо чітко). 
Важливо відмітити, що існує суттєва різниця між індивідуалістичною та польовою парадигмами розуміння процесів розвитку. Принципово важливо зауважити, що гештальт-підхід розглядає формування особистості як “особистості-в-контакті”, тому в питанні про розвиток індивідуальної психіки ми спираємося не лише на розвиток окремої особи/суб’єкта, а завжди (принаймні, варто це робити) намагаємось зрозуміти проблемні ситуації внутрішніх і зовнішніх конфліктів в контексті, у їх нерозривній пов’язаності із історією формування і станом/подіями актуальних стосунків особи/суб’єкта “клієнт”. 
Труднощі розуміння, трактування, опису феноменів прояву “особистості-в-контакті” пов’язані ще й з тим, що нам постійно доводиться мігрувати між усталеними уявленнями індивідуалістичної системи ідей про особисту психіку окремої людини, що безумовно пропонує багато цінних відкриттів і концептуалізацій і польової парадигмою, яка висуває незвичне з повсякденно-побутової точки зору ідею “контакт передує особистості”...
Загалом позиція гештальт-підходу така: увагу треба приділяти обом пластам процесів. Часом наш фокус уваги зміщений на КОНТАКТ, часом – на ОСОБИСТІСТЬ, а в цілому – на ОСОБИСТІСТЬ-В-КОНТАКТІ. Це теоретичний висновок. 
Окрім того, ми вважаємо, що приреченість на розвиток – неуникнена екзистенційна даність. Діти змушені проходити через вікові кризи – під тиском біологічних та соціальних чинників. Дорослі відрізняються від дітей тим, що у них з’являється достатньо влади над власним життям і ресурсів, аби уникати викликів наступних етапів розвитку – специфічних для кожного особисто – і використовувати життєву енергію не для просування на наступний (більш складний рівень розвитку), а на утримання на тому, де, як їм здається, вони більш-менш непогано облаштувалися. 
Як же визначати наступні етапи розвитку для конкретного суб’єкта / клієнта і як допомагати йому потрапити у ту саму зону найближчого розвитку? 
В контексті психотерапії зовнішнім чинником просування може стати психотерапевт – той “умовний дорослий”, що надасть необхідну підтримку у пошуку відповідей на питання “а хто ж я, власне, є і чого я насправді хочу” – і в синхронічному, і у діахронічному аспектах розвитку. 
Через поглиблене знайомство з концепцією Self, як вона вибудувана в польовій міжособистісній парадигмі гештальт-підходу, ми плануємо допомогти психотерапевтам розширити репертуар інструментів і стилів контакту, які комфортно для себе, спираючись на отримані додаткові знання і досвід, зможе підтримувати кожен з учасників проекту, що, в свою чергу, сприятиме розширенню їхньої практики через можливість залучення до терапії тих клієнтів, співпраця з якими на початку проекту наражається на ті чи інші обмеження психотерапевта.

В теоретичній частині спеціалізації передбачено поглиблений розгляд моделі Self, запропонованої у “Теорії гештальт-терапії” ПХГ і подальші напрацювання наступних поколінь гештальтистів: “емерджентне” Self Пітера Філіпсона, “інтеграційне” Self Гордона Уілера, “поліфонічне” Self Жан-Марі Робіна та Спаньоло Лобб, рівні розвитку Self Володимира Кулішова. Згадаємо і теорію розвитку, розроблену особисто Фріцем Перлзом, що сьогодні більше відома як теорія рівнів неврозу його авторства.
Автори проекту, спираючись на ідеї Ірвіна Польстера, пропонують своє розуміння зв’язку внутрішнього світу особистості та зовнішнього (в першу чергу соціального) середовища саме через способи організації суб’єктом контакту, що інтегруються у цілісну Self-систему, внутрішнім відповідником якого є система внутрішніх ідентичностей суб’єкта, що знаходиться в динамічному процесі постійного розвитку, а засобом/інструментом такого розвитку якраз і є здатність суб’єкта вступати в і втримувати контакт того чи іншого рівня.

Дається огляд більш і менш відомих теорій розвитку, запропонованих різними авторами, зокрема: концепція психосексуального розвитку Фройда, епігенетична теорія Еріксона, критичні періоди і провідна діяльність вікового періоду Виготського, рівні розвитку стосунків Уайнхолдів. Теорія розвитку, на яку спирається сам гештальт-підхід, викладається за найбільш повним, на думку ведучих проекту, узагальненням Джованні Салоніа.
Кожна із запропонованих до розгляду теорій співвідноситься з уявленнями гештальт-підходу, при чому особлива увага приділяється можливості несуперечливої інтеграції та асиміляції різноманітних ідей інших напрямків психотерапії, та їх якісна трансформація з індивідуалістичної парадигми у міжособистісну (польову).
Передбачена підготовка теоретичних доповідей – і навіть створення власних теорій розвитку – учасниками проекту на базі тем, заявлених у проекті.
Експерименти, що будуть запропоновані учасникам, мають на меті поглиблення і розширення усвідомлення своїх психотерапевтичних особливостей, що мають своїм витоком особисту історію терапевта і слугують як перевагами, так і обмеженнями його психотерапевтичних можливостей. А також: розширення психотерапевтичного інструментарію психотерапевта, розширення можливостей стилів психотерапевтичної роботи і, як наслідок, розширення психотерапевтичної практики.
Серед гештальт-терапевтів нашої спільноти помічена тенденція обмежувати (свідомо чи неусвідомлювано) об’єм власної практики через виключення певних категорій клієнтів або тем, з якими колеги не беруться працювати. До прикладу: парна або сімейна терапія, терапія з дітьми та підлітками, ведення груп, теми залежності, травматичний досвід, історії втрат і горювання, тощо. Безумовно, аби працювати з такими сферами людського життя, необхідна додаткова підготовка у тій чи іншій сфері. Але “базові” обмеження терапевтів частіше пов’язані з їх особистими історіями, що ускладнюють роботу з тим чи іншим матеріалом. Ми бачимо своїм завданням надати можливість учасникам проекту звернутися до власних ще не досліджених або недостатньо “оброблених” пластів ідентичності, що уможливить їх подальшу роботу з клієнтами і темами, що були поза межами їх професійних компетенцій до участі в проекті.
Критерієм сертифікації є представлення учасником письмового есею про динаміку змін своїх психотерапевтичних ідентичностей, що він їх зазнає за період проходження спеціалізації і зацікавлене обговорення прочитаної роботи з групою, ведучими проекту та сертифікуючим тренером. А також сертифікаційна робота з подальшою супервізією.
Резюмуючи, ми пропонуємо: скласти власне якісне уявлення про процеси розвитку “особистості-в-контакті” й розширити на його основі власні психотерапевтичні можливості.
І запрошуємо долучитися до участі у спеціалізації “Теорія розвитку у гештальт-підході”.
Орієнтовне розподілення матеріалу по модулях: (6 основних плюс 7-й – сертифікаційний)
Модуль 1Огляд теорій розвитку, розроблених представниками різних напрямків психотерапії і співвіднесення їх з парадигмою гештальт-підходу.
Модуль 2Узагальнене уявлення про рівні розвитку Self. Порівняння етапів і механізмів розвитку основних відомих концепцій розвитку (Фрейд, Еріксон, Виготський, Даніель Стерн).
Модуль 3Self-процес у формуванні особистої історії та час виникнення у взаємодії зі значущими іншими основних способів організації контакту. Можливості й умови їх трансформації на способи переривання контакту.
Модуль 4Діагностичні маркери впізнавання способів переривання контакту. Тактики і стратегії роботи зі способами організації контакту, що трансформувалися у його переривання.
Модуль 5Розпізнавання, обробка, зміни сталих способів організації контакту та патернів побудови стосунків на всіх рівнях постійно повторюваних реляційних тем (трансферні процеси у психотерапевтичному процесі). Середовищний, функціональний, об’єктний і суб’єктний рівні розвитку Self. Експеримент як основне поле взаємодії Selves та набуття нового досвіду.
Модуль 6Робота з асиміляцією досвіду . Перехідні процеси на етапах розвитку Self . Кризові явища як частина нового досвіду. Присвоєння нових частин ідентичності. Постійний рух змін як основа Self .
Модуль 7Сертифікаційний
Ведучі проекту:
Арсірій Олена – сертифікований та акредитований гештальт-терапевт і супервізор, асоційована тренерка спільноти НАГТУ 
Степаненко Володимир – сертифікований та акредитований гештальт-терапевт, супервізор, тренер спільноти НАГТУ
Місце проведення: Київ, Поділ, живі зустрічі. Ціна 3-денного модуля 150 євро.
1 10-12.11.26
2 22-24.12.26
3 2-4.02.27
4 16-18.03.27
5 13-15.04.27
6 25-27.05.27
7 15-17.06.27